тріск

-у, ч.

1) Різкий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає, розривається. || Шум від різких, коротких ударів, стуків, пострілів тощо. || Шум, який утворюється під час згоряння чого-небудь. || Характерний звук під час електричних розрядів. || Шум, що утворюється під час роботи деяких механізмів, знарядь, інструментів і т. ін. || Тріскотливі звуки, що їх видають деякі птахи та комахи.

2) перен., розм., рідко. Великий скандал.